День матері

Коханій та найріднішій

Вона обожнює ромашки та польові квіти. Ми з нею настільки рідні, що відчуваємо одна одну на відстані. Щоденно протягом життя я огорнута її ніжністю і теплом. Ми можемо любити різні речі, але однаково нетерплячі до зради, брехні та підлості. Я кожного дня зізнаюся їй у своєму коханні, тому сьогоднішній день не стане для неї особливим, якщо я вкотре зроблю це. Але є дещо, про що мама давно мене просила...

Я наважилась. Строго не судіть. Наступні рядки друкуються з метою здійснення маминої мрії.

Вся моя жизнь – в той седине,
что волосы твои осеребрила.
И все хорошее, что есть во мне,
не сомневаюсь, ты лишь подарила.

Вся моя жизнь лежит в морщинках тех,
что на лице родном я замечаю.
И мне оно милей, дороже всех,
пусть даже тех, которых я не знаю.

И что бы ни ждало меня в судьбе –
с тобою я, как за стенами храма.
А все прекрасное, что есть в тебе,
заключено в коротком слове – мама.

Не потому, что скупы были все,
так коротко оно, ведь то главнее,
что много длинных слов есть на земле,
но ни одно так душу не согреет.

Ирина Макаренко

Бердянск, 1997